Повернутися до звичайного режиму

Обдарованість – «індивідуальна потенційна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягнути значних успіхів у певній галузі діяльності» (Український педагогічний словник, 1997 р.)

Обдарованість - індивідуальна потенційна своєрідність спадкових (задатки), соціальних (сприятливе соціальне середовище) та особистісних (позитивна «Я – концепція», наявність відповідних вольових якостей, спрямованість, наполегливість тощо) передумов для розвитку здібностей особистості до рівня вище за умовно «середній», завдяки яким вона може досягнути значних успіхів у певній галузі діяльності.
Обдарованість рання – обдарованість спеціальна або загальна, така, що виявляється у дітей. Час прояву обдарованості в різних сферах різний. Особливо рано проявляється обдарованість в музичній діяльності, потім - в малюванні. У понятійних областях раніше проявляється обдарованість в математиці. Обдарованість рання супроводжується вираженою захопленістю якими - або заняттями і схильністю проявляти фантазію
Обдаровані діти – діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.
Основою обдарованості є здібності – сукупність індивідуально психологічних особливостей, які є умовою успішного, високоякісного виконання людиною певної діяльності і зумовлюють різницю в динаміці оволодіння потрібними для неї знаннями, вміннями та навичками.
Геніальність (від лат. genialis – властивий генієві, плідний) – найвищий прояв творчих сил людини, діяльність якої має всесвітньо історичне значення. Термін «геніальність» уживають як для позначення здібності людини досягти видатних результатів у певній галузі, так і для оцінки результатів творчості.

Талант (від грецького – tаlantоn, букв. – терези) – високий ступінь розвитку здібностей людини до певного виду творчості (діяльності). У психологічній науці талант визначають як «природний хист, обдарованість, вища здібність людини до певного виду діяльності (творчої, наукової, політичної, виробничої)»; «видатні здібності в одній або кількох галузях діяльності»; «здібності, які виявляються у суспільно визнаних здобутках».
Геніальність – вищий ступінь прояву таланту.
У педагогіці виділяють типи обдарованості за типами мислення:
Ø раціонально-мислиневий (необхідний вченим, політикам, економістам);
Ø образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам);
Ø раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, учителям);
Ø емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
Типи обдарованості (за Ю. Гільбухом)
- загальна (розумова);
- спеціальна (художня, соціальна, спортивна).

Види обдарованості:


Ø Інтелектуальна обдарованість (загальна або академічна)
Діти із загальною інтелектуальною обдарованістю швидко опановують основні поняття, легко запам'ятовують і зберігають інформацію. Високорозвинені здібності переробки інформації дозволяють їм досягати успіху в багатьох галузях знань. Декілька іншої характер має академічна обдарованість, яка проявляється в успішному навчанні окремим учбовим предметам, у вираженій вибірковості інтересів дитини. Така обдарованість є частковою.


Ø Художньо-естетична або творча обдарованість
Цей вид обдарованості ґрунтується на емоційній сфері, підтримується і розвивається в спеціальних школах, гуртках, студіях. Підрозділяється на образотворчу, музичну, літературну, акторську.


Ø Соціальна або лідерська обдарованість
Пов'язана з легкістю встановлення конструктивних взаємовідносин з іншими людьми і високою якістю міжособистих стосунків. Це найбільш пізно визнаний вид обдарованості, який і досі викликає спори.
Спортивна або психомоторна обдарованість
Характеризується здібностями людини мати об'єктивну інформацію про свої рухи, точно контролювати свої рухи і управляти ними.

Кiлькiсть переглядiв: 379